Українці з інвалідністю не отримали чверті замовлених коштом держбюджету засобів реабілітації.
Про це йдеться у Звіті про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації. Відповідальний за аудит – заступник Голови Рахункової палати Андрій Майснер.
Аудит засвідчив, що Мінсоцполітики як головний розпорядник державних коштів та Фонд соціального захисту осіб із інвалідністю (Фонд) як відповідальний виконавець протягом 2,5 роки придбали та оплатили ремонт 759 тис. од. технічних та інших засобів реабілітації. Їх отримали близько 200 тис. осіб. На це із держбюджету витратили майже 4 млрд грн: 1,47 млрд грн у 2021 році, 1,54 млрд грн – у 2022 році та 0,97 млрд грн – у І півріччі 2023 року.
Попри те, що показник середніх витрат на одиницю виробу був перевиконаний, кількісний показник забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації у 2021 році залишався недовиконаним на 25% від запланованого, у 2022 році – на 24%.
«Потреба осіб з інвалідністю у засобах реабілітації не була задоволена повністю, а їх право на соціальну адаптацію – відстрочене. Створене бар’єрне середовище не дає змогу особам з обмеженою мобільністю брати активну участь у суспільному житті», – зауважив Андрій Майснер.
Аудит встановив, що протягом 2021 року – І півріччя 2023 року неефективно використали майже 23 млн грн бюджетних коштів і 65 млн грн – з порушенням законодавства.
Аудитори Рахункової палати наголошують, що нормативно-правова база із забезпечення осіб із інвалідністю техзасобами реабілітації (ТЗР) – суперечлива, неадаптована до міжнародних стандартів, а в окремих випадках антисоціальна. Наприклад, у квітні 2022 року учасників бойових дій з ампутованими нижніми кінцівками виключили з переліку осіб, які мають право на безоплатне протезування й ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми й відсутніми в Україні технологіями. Оcіб з інвалідністю, яким необхідно замінити акумулятор для крісла колісного з електроприводом або електроскутера, змушують придбати його власним коштом і чекати на компенсацію, і тому люди з низьким доходом припиняють користуватись засобами реабілітації.
Крім цього, оскільки нормативно-правовими актами не регламентується граничний рівень адмінвитрат та витрат на збут і постачання засобів реабілітації, підприємства визначають їх на свій розсуд. Так, одне з товариств при формуванні собівартості засобів реабілітації до витрат на збут включило витрати на маркетингові послуги за 14 договорами на суму 10 млн грн, які мають опосередковане відношення до витрат на забезпечення ТЗР.
Також законодавчо необмеженим залишається рівень торгової націнки на засоби реабілітації для осіб із інвалідністю, тому підприємства встановлюють її самостійно.
Аудит засвідчив, що Мінсоцполітики та Фонд не володіли достовірними звітними даними про забезпечення осіб із інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. Також вони не моніторили якість наданих послуг із забезпечення ТЗР, через що неможливо удосконалити цю систему.
Підприємства-виробники надавали відділенням Фонду недостовірну інформацію про фактичну дату забезпечення осіб засобами реабілітації. Через це у 92 випадках особам відстрочили їх надання на 10 млн гривень. Також підприємства зловживали забезпеченням засобами реабілітації та неекономно використовували бюджетні кошти через відсутність превентивних заходів у системі Мінсоцполітики. Так, аудитори встановили внесення підприємствами-виробниками недостовірних даних до актів приймання-передачі робіт, маніпулювання відомостями про мобільність протезів та забезпечення осіб із інвалідністю ТЗР після їх смерті. Загальна сума порушень – 8 млн гривень. Ще майже 18 млн грн використали неекономно, встановлюючи відпускні ціни, наближені до граничних, а також включивши до видатків на збут і адмінвитрат видатки на оплату комерційних і освітніх послуг.
Аудит виявив, що неекономно використані майже 4 млн грн на високовартісні комплектуючі до протезно-ортопедичних виробів, які в окремих випадках закуповували через низку посередників у 1,5−2,5 раза дорожче вартості їх постачання на митну територію України.
Встановлені випадки, коли на підприємствах на застарілому обладнанні працювали техніки-протезисти-ортезисти, інженери-протезисти без відповідної освіти, але з багаторічним досвідом. Водночас держзамовлення на ці професії не сформоване.
«Фахівців можна порахувати на пальцях однієї руки. Молодь не йде в цю галузь, а її необхідно залучати. Державна політика у цьому напрямі не здійснюється», – наголосив очільник Рахункової палати.
Рахункова палата рекомендувала Мінекономіки та Мінсоцполітики невідкладно залучити до розвитку галузі протезування провідних іноземних виробників засобів реабілітації та впровадити новітні європейські практики та технології з протезування/ортезування учасників бойових дій і постраждалих від воєнної агресії росії цивільних.
«Україна зараз прагне інтеграції в Європейський Союз, тому необхідно організовувати спільні проєкти, переймати в Заходу найкращі технології. Навіщо вигадувати велосипед, якщо на ньому вже давно їздять наші сусіди в Європі?» – наголосив Андрій Майснер.
Крім цього, Рахункова палата рекомендувала Мінекономіки спільно з Міносвіти та Мінсоцполітики забезпечити держзамовлення медичних, технічних та інших професій і спеціальностей відповідно до об’єктивних потреб, а також залучати до проведення робіт із реабілітації військовослужбовців, які отримали поранення під час Операції об’єднаних сил та протезувалися. Крім цього, аудитори наголосили на необхідності обмежити націнку на імпортні ТЗР для осіб із інвалідністю за держкошт.
Рішення та Звіт про результати аудиту опубліковані на офіційному вебсайті Рахункової палати.