Олександрі Василівні 69 років, 37 з них вона мешкає у селі Батьки Полтавської області. Живуть вдвох з чоловіком, донька — в Полтаві.
Олександра не любить лежати та відпочивати. Тож за допомогою чоловіка готує та порається по господарству.
«Він занесе продукти, а я сиджу на стільчику та готую потихеньку. Як треба щось докупити — то йде у місцевий продуктовий. А як чогось немає — то їде в Опішню», — пояснює жінка.
Подружжя має невелике господарство: свиню, курей, гусей та качок. Завдяки цьому вдається закуповувати дрова на опалення будинку.
«Продаємо поросятко та купляємо дрова. Нам треба десь дві машини дров, щоб вистачило на всю зиму», — пояснює жінка. Жартома вона додає, що до господарства також відносить двух котиків та собачку.
Раніше Олександра Василівна була медпрацівницею. Це допомагає їй самостійно робити уколи і розбиратися в тому, коли та які ліки необхідно вживати. Без особливої потреби намагаються швидку не викликати, хоча у випадку Олександри це єдиний спосіб отримати консультацію лікаря.
Жінка окрім як в хаті та по двору нікуди не ходить. Допомогти їй могло би крісло колісне, яке раніше рекомендували лікарі. Та на пенсію подружжя його придбати неможливо.
«По хаті пересуваюся сама, а ось по двору — за допомогою чоловіка та зі своєю палицею. Бо більш ніж хвилину вистояти не зможу, тільки сидячи», — пояснює Олександра Василівна.
Команда Національної Асамблеї людей з інвалідністю України буде шукати можливості, аби допомогти Олександрі Василівні.

Ця публікація створена за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO), CBM та EDF. Погляди, висловлені в матеріалі, належать Національній Асамблеї людей з інвалідністю України і тому жодним чином не можуть вважатись офіційною думкою фінансового партнера, CBM та EDF.