Віктор Булка – очільник громадської організації «Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю «Велід», представник НАІУ (Національної Асамблеї людей з інвалідністю України) в Херсонській області, соціальний працівник Херсонського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у тому числі з інвалідністю. Крім того, Віктор – громадський діяч Херсону з питань захисту прав людей з інвалідністю та випускник Олешківського дитячого будинку, який знаходиться на Херсонщині. До початку війни росії з Україною Віктор з однодумцями проводили багато соціальних проектів на підтримку сімей з дітьми з інвалідністю. Після початку війни Віктор перебуває у Німеччині, де також активно надає підтримку українським біженцям. Не полишає волонтерської діяльності і в рамках своєї основної справи – наразі, як і більших громадських діячів України, робить це в телефонному та онлайновому режимах.
Вікторе, розкажіть будь ласка, з якими складнощами Ви зіткнулись у Німеччині?
Звичайно, життя біженців з України в Німеччині непросте і нелегке – це те, що знаю з власного досвіду і зі спілкування з іншими українцями, які тут разом зі мною проживають. Потрібно працювати і заробляти багато коштів для того, щоби тут прожити – щоби відчувати себе тут незалежним ні від кого і ні від чого, від будь-якої допомоги. Так сталось, що ми знаходимось в країні, де є свої правила і свої закони. І не все так просто і райдужно, як нам здавалось, коли ми жили в мирний час в Україні. Багато думок змінилось, коли ти вже зіткнувся з реальністю і перебуваєш тут.
Чи легко біженцям отримати в Німеччині житло?
Коли ти прибуваєш сюди, як біженець, зазвичай тебе поміщають у так звані табори або місця для тимчасового проживання біженців з України, Туреччини, Сирії та інших країн. Спершу відбувається процес реєстрації, у тебе беруть документи. Цей процес не такий швидкий, як здавалось би, тому що Німеччина – це країна, де багато бюрократичних моментів і багато часу потрібно, щоби оформити документи і зареєструватися. Якщо у тебе є знайомі в цій країні, рідні або люди, які тут давно живуть і можуть допомогти, то звичайно житло знаходиться швидко. А якщо ти прибуваєш і не маєш знайомих і рідних, то треба чекати, поки тобі це житло тут нададуть.
У квітні минулого року (прим. 2022 р.) на початку війни в Німеччині було більше можливостей отримати житло і все це відбувалось швидше, тому тоді ще не було такого великого напливу, як в Польщі. На сьогоднішній день з житлом дуже важко, тому що в Німеччині перебуває понад мільйон біженців з України. Так само, як в Україні є області, в Німеччині існують землі, так от деякі з них вже закрили реєстрацію і не приймають людей, тому що біженці прибувають і прибувають – не тільки з України, але і з Сирії, і з Туреччини після землетрусу.
Чи легко українським біженцям в Німеччині знайти роботу?
Якщо ти працездатна особа, то тебе одразу ставлять на облік в центрі зайнятості, так званому джоб-центрі, та надають фінансову допомогу. Це біля 500 євро і за ці гроші можна прохарчуватись і купити якісь речі, щоби почувати себе нормальною людиною, яка може себе забезпечити. Щодо працевлаштування, з цим складно. По-перше потрібно вивчити мову – німці вимагають знання мови при працевлаштуванні. Одразу ж з початком прийому біженців німці по всій території Німеччини організували курси з німецької мови. По-друге, потрібно підтвердити свою професійну здатність.
Як можна підтвердити свою кваліфікацію в Німеччині?
Якщо ти хочеш тут працювати, ти повинен підтвердити свої професійні якості і кваліфікацію. Спочатку вони оцінюють потреби та можливості через центри зайнятості – що ти вмієш, ким ти працював. Потім направляють на мовні курси, після яких Ви здаєте екзамен і тільки тоді можна тут працевлаштуватись. Також після того, як ти проходиш курси по вивченню мови, ти можеш подати на курси з підвищення кваліфікації або перекваліфікації за німецькими стандартами. Тому що наші документи тут не проходять і вони вимагають пройти певні курси, підтвердити кваліфікацію і тільки потім можна працювати за професією. Звичайно, можна працювати не за професією і є робота, для якої знання мови не потрібно. Наприклад, у нас є жінка, яка працює в пекарні. Вона не стикається з клієнтами, тому їй знання мови не дуже потрібно. Інша жінка просто прибирає в будинку людей похилого віку, тому у неї не вимагають кваліфікації. Таку роботу можна почати робити одразу, але, звичайно, за неї мало платять.
Як справи з медичною допомогою для українських біженців?
Медична допомога тут відрізняється від нашої. Що мені подобається, це що кожна людина, незалежно від місця, з якого вона прибуває, обов’язково має оформити медичне страхування. І ця система хороша – ти приходиш в лікарню, ти застрахований і медична допомога безкоштовна. Звичайно, не все лікування покриває медична страховка, але основні моменти, як прийом до лікаря, первинне лікування, легкі поранення або екстрені випадки – це все оплачується.
Утім є інша складність з медичною допомогою, яка нам, українцям, здається незвичною та незручною. Коли ти звертаєшся в лікарню, то так звані “терміни”, тобто запис на прийом, ти можеш отримати аж через місяць-два. З цим тут дійсно складна ситуація. Тобто, якщо якісь проблеми зі здоров’ям, ти все одно маєш чекати довгий час поки ти можеш звернутись до лікаря, коли у нього з’явиться вільний час.
Чи можна отримати безкоштовне житло?
Поки ти не працюєш, центр зайнятості оплачує житло. Тут існує хороша програма соціальної підтримки біженців, і житло оплачує держава через центр зайнятості. В місяць кожному українцю нараховується близько 700 євро, з яких 500 іде на підтримку і на самозабезпечення, а все інше іде на оплату житла і комунальних послуг.
Чи беруть українських дітей в німецькі школи і чи є інклюзивна освіта для наших біженців?
З власного досвіду, а я працюю як волонтер в школі і підтримую тут українських дітей, то одразу хочу сказати, що тут з цим нема проблем. Дітей одразу реєструють, приймають документи, і кожна дитина може одразу навчатись. Ті, хто мають дітей, мають одразу подати документи, які вони з собою привезли, і дітей одразу оформлять в школи за місцем перебування українців.
У маленьких містах, де немає скупчення українців, немає можливості створювати окремі класи і групи українських дітей-біженців. У нашій школі ситуація така – дітей одразу помістили в німецькі класи, щоби вони швидше інтегрувались і вивчали німецьку мову. Це звичайно складно. Але я як комунікатор, координатор, допомагаю цим дітям краще зрозуміти навчальний процес і засвоїти в нашому містечку.
Щодо інклюзивної освіти, тут немає дітей з особливими освітніми потребами, то в нашій школі таких немає. Але наскільки я знаю і чув, що тут ситуація непроста і, найперше, на це потрібен час. Щоби оформити дитину з особливими потребами, потрібно оформити багато документів і оформити сам статус дитини з інвалідністю, і лише тоді вона може навчатись за освітньою програмою як дитина з особливими потребами.
Ви особисто проходили процедуру визнання інвалідності?
Минулого місяця я нарешті отримав статус людини з інвалідністю, отримав належний документ. Процес оформлення інвалідності тут в Німеччині тривалий. У них не має груп інвалідності, а є шкала здатності виконувати певну роботу. По цій шкалі класифікації обмежень вони визначають скільки у тебе відсотків обмеження щодо твоєї інвалідності і працездатності. Складність ще в тому, що щоби отримати статус людини з інвалідністю, потрібен час. Німці ніколи нікуди не поспішають, вони ретельно все вивчають, довго, але треба запастись терпінням. Справа в тому, що тут дуже сильна система захисту персональних даних – це все дуже захищено і відпрацьовано на рівні законодавства. І тому ти мусиш чекати певний час поки отримаєш той чи інший документ, поки вони перевірять твої персональні дані.
Як відбувається підтвердження статусу особи з інвалідністю?
Процес такий – потрібно звернутись до сімейного лікаря, у нього зареєструватись, залишити документи, які бажано перекласти німецькою мовою, а потім треба чекати. Потім потрібно звернутись у відділ питань соціального забезпечення людей з інвалідністю, які перевіряють документи, вивчають і тільки тоді визначають ступінь втрати працездатності, так званий градус. Я чекав більше півроку поки підтвердили мій статус – поки переклали документи, поки поспілкувався зі мною сімейний лікар. У мене градус 70% і складність у пересуванні, так вони визначили це.
Чи надають українським біженцям з інвалідністю фінансову допомогу?
Допомогу вони виплачують тільки тим людям, які неспроможні себе забезпечити і мають вищий ступінь втрати працездатності та інвалідності. Тому, їм нараховують соціальну допомогу додатково по інвалідності. Мені пощастило, страхова організація оплатила придбання нового протезу, при чому в мене на той момент ще не було визнано статус інвалідності. Поки мені визначали цей статус, я звернувся до свого лікаря, що потребую протезу, і мене направили в ортопедичну майстерню, де виготовляють і забезпечують людей з інвалідністю технічними засобами реабілітації. Вони звернулися до моєї страхової компанії, і вони покрили витрати на придбання нового протезу.
Кажуть, що Німеччина – зразок безбар’єрності. Як Ви оцінюєте ситуацію?
Щодо доступності, звичайно, тут краща ситуація. Але інфраструктурна доступність є кращою у великих містах, ніж в селах і маленьких містечках – тут з цим не так все добре. Наприклад, в школі, в яку я ходжу, нема пандусу.
Чи продовжуєте Ви займатися громадською діяльністю під час знаходження в Німеччині?
До війни діяльність нашої організації була насичена і активна, було багато проєктів і планів. Зараз це не є можливим, але, звичайно, в телефонному режимі та через електронне листування до мене багато хто звертається з випускників Олешківського дитячого будинку, молодь з інвалідністю та родини, які мене особисто знають, і я надаю консультації. Наприклад, чи потрібно продовжувати термін МСЕК, куди звертатись, де можна отримати гуманітарну допомогу і підтримку, в яких країнах як зареєструватись і так далі.
Матеріал створений за підтримки EnableMeUkraine